розкинутий
РОЗКИНУТИЙ, рідко РОЗКИНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкинути. Руки його були широко розкинуті, ніби він збирався вітати Ясеня палкими обіймами (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 30); Куди глянеш, усе поля широкі, чисті, і по полях дуби - зрідка дуб од дуба, як намети розкинуті проти сонця (Вовчок, І, 1955, 340); // у знач. прикм. У тонкій, білій сорочечці, трохи розхристаній, в одній спідниці, з розкинутими косами.. стояла вона перед ним, як русалка (Мирний, II, 1954, 226); Поснулі, розкинуті постаті сп'янілих погромників тулилися скрізь серед цього розгардіяшу і руїн (Смолич, II, 1958, 41); Під широко розложеними галузями сосни цвіли розкиненими громадами сині та білі фіалки (Кобр., Вибр., 1954, 84).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкинутий | розкинута | розкинуте | розкинуті |
Родовий | розкинутого | розкинутої | розкинутого | розкинутих |
Давальний | розкинутому | розкинутій | розкинутому | розкинутим |
Знахідний | розкинутий, розкинутого | розкинуту | розкинуте | розкинуті, розкинутих |
Орудний | розкинутим | розкинутою | розкинутим | розкинутими |
Місцевий | на/у розкинутому, розкинутім | на/у розкинутій | на/у розкинутому, розкинутім | на/у розкинутих |