розкоханий
РОЗКОХАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкохати. Дерева, розкохані попередніми дощами, поспускали своє рясне листя, мов попарені (Дн. Чайка, Тв. 1960, 74); // у знач. прикм. На сонці відполіровано блиснуло її сите, розкохане тіло (Тют., Вир, 1964, 239).
2. у знач. прикм. Який, споживаючи багато їжі, став огрядним, жирним; // Який, живучи в достатках, став випещеним. Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (Стельмах, I, 1962, 161); // Який буйно розрісся за сприятливих умов (про рослинність). Одної ночі, вгніздившись між пружинистим гіллям густої розкоханої вшир на вільній волі вільхи, хлопці вже стали засинати, як зненацька обидва стрепенулися (Загреб., Диво, 1968, 148).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкоханий | розкохана | розкохане | розкохані |
Родовий | розкоханого | розкоханої | розкоханого | розкоханих |
Давальний | розкоханому | розкоханій | розкоханому | розкоханим |
Знахідний | розкоханий, розкоханого | розкохану | розкохане | розкохані, розкоханих |
Орудний | розкоханим | розкоханою | розкоханим | розкоханими |
Місцевий | на/у розкоханому, розкоханім | на/у розкоханій | на/у розкоханому, розкоханім | на/у розкоханих |