розкраяний
РОЗКРАЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкраяти. Земля, у ранах, чорнотіла,.. До хмар скривавлених летіла І темним сіялась дощем Понад обвугленим кущем, Що прихилився до щілини, Вгорнувши коренем стрічки, Лимонки репані, важкі, Свинцем розкраяну хлібину (Стельмах, V, 1963, 51); Оверко Половець сидів під колесом тачанки просто на землі, голова в нього була розкраяна (Ю. Янов., II, 1958, 174); Душа моя така розкраяна, що я вже нічого не розумію (Коп., Навколо полум'я, 1961, 242); *Образно. О поїздів фронтових бистрота, Вечірня, даль розкраяна надвоє (Мал., Звенигора, 1959, 320); // у знач. прикм. Петрові виступили смуги на лиці, червоні, як розкраяний буряк (Март., Тв., 1954, 120); Ось уже затих, захлинувся в передсмертній конвульсії ручний кулемет, .. а сам кулеметник, спробувавши гострої шаблі, лежить собі поряд, ухопивши в долоні розкраяну голову (Дім., І будуть люди, 1964, 289).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкраяний | розкраяна | розкраяне | розкраяні |
Родовий | розкраяного | розкраяної | розкраяного | розкраяних |
Давальний | розкраяному | розкраяній | розкраяному | розкраяним |
Знахідний | розкраяний, розкраяного | розкраяну | розкраяне | розкраяні, розкраяних |
Орудний | розкраяним | розкраяною | розкраяним | розкраяними |
Місцевий | на/у розкраяному, розкраянім | на/у розкраяній | на/у розкраяному, розкраянім | на/у розкраяних |