розлютовувати
РОЗЛЮТОВУВАТИ і РОЗЛЮЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛЮТУВАТИ, ую, уєш і РОЗЛЮТИТИ, ючу, ютиш, док. 1. перех. Викликати в кого-небудь стан сильного роздратування, люті. Найменший шум, найменша, хоч би й похвальна, увага старої матушки просто його розлючували (Коцюб., І, 1955, 323); Захоплений роботою, Тарас не помітив, як розчинилися двері і на порозі зупинився пан. Самовільне господарювання кріпака в покоях розлютувало пана (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 17); Щоб примусити бджолу віддати отруту, треба її розлютити. Робить це електричний струм (Наука.., 10, 1968, 36).
2. перев. док., неперех., на кого - що. Дуже розсердитися, розгніватися. - Султан так розлютував на візира Насух-башу за те, що випустив він козаків у море, що наказав повісити його (Тулуб, Людолови, І, 1957,61).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлютовую | розлютовуємо |
2 особа | розлютовуєш | розлютовуєте |
3 особа | розлютовує | розлютовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлютовуватиму | розлютовуватимемо |
2 особа | розлютовуватимеш | розлютовуватимете |
3 особа | розлютовуватиме | розлютовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розлютовував | розлютовували |
Жіночий рід | розлютовувала | |
Середній рід | розлютовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлютовуймо | |
2 особа | розлютовуй | розлютовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розлютовуючи | |
Минулий час | розлютовувавши |