розпушення
РОЗПУШЕННЯ, я, с. Дія за знач. розпушити, розпушувати. Основне завдання боронування - поверхневе розпушення грунту, знищення кірки з метою збереження запасів вологи (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 151); Початкове розпушення, що виникає при розробці виїмки, враховують у транспортних розрахунках (Інж. геод., 1959, 109); Глибоке розпушення і ще раз розпушення - це, як кажуть на півдні, «сухий дощ» (Рад. Укр., 2.II 1962, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпушення | розпушення |
Родовий | розпушення | розпушень |
Давальний | розпушенню | розпушенням |
Знахідний | розпушення | розпушення |
Орудний | розпушенням | розпушеннями |
Місцевий | на/у розпушенні | на/у розпушеннях |
Кличний | розпушення | розпушення |