розсупонений
РОЗСУПОНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсупонити; // у знач. прикм. Гаркуша підійшов до кобили і, зціпивши зуби, взявся міцніше затягувати розсупонений хомут (Гончар, II, 1959, 217).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розсупонений | розсупонена | розсупонене | розсупонені |
Родовий | розсупоненого | розсупоненої | розсупоненого | розсупонених |
Давальний | розсупоненому | розсупоненій | розсупоненому | розсупоненим |
Знахідний | розсупонений, розсупоненого | розсупонену | розсупонене | розсупонені, розсупонених |
Орудний | розсупоненим | розсупоненою | розсупоненим | розсупоненими |
Місцевий | на/у розсупоненому, розсупоненім | на/у розсупоненій | на/у розсупоненому, розсупоненім | на/у розсупонених |