розсічений
РОЗСІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсікти. Сотник Дронжковський блискавично вихопив шаблю, і перший найретельніший гайдук повалився, розсічений нею навпіл (Ле, Наливайко, 1957, 267); Блаженко пробує свою руку, розсічену в першім бою під дотами (Гончар, III, 1959, 129); Відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла, і вона падала на підлогу великим і довгим чотирикутником, розсіченим на шість яскравих червоних квадратів (Смолич, II, 1958, 33); Рівнина, на якій колись були поля і сади, перетворюється в розсічену ярами і тому непридатну для господарства місцевість (Фіз. геогр., 5, 1956, 112); Кордоном, ніби шаблею, село Сарпі розсічене (Забашта, Вибр., 1958, 77); // у знач. прикм. Краплини крові з розсіченої губи потекли в нього по підборіддю (Донч., III, 1956, 118); У ромашок листки розсічені, а у ромен-зілля - цілісні (Знання.., 7, 1973, 18); // розсічено, безос. присудк. сл. Стріляв [Штефан], поки міг. Коли його оточили волохи, він, ранений, кинувся на них із рогатиною, і його було розсічено на шматки (Хотк., Довбуш, 1965, 361).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розсічений | розсічена | розсічене | розсічені |
Родовий | розсіченого | розсіченої | розсіченого | розсічених |
Давальний | розсіченому | розсіченій | розсіченому | розсіченим |
Знахідний | розсічений, розсіченого | розсічену | розсічене | розсічені, розсічених |
Орудний | розсіченим | розсіченою | розсіченим | розсіченими |
Місцевий | на/у розсіченому, розсіченім | на/у розсіченій | на/у розсіченому, розсіченім | на/у розсічених |