розучувати
РОЗУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗУЧИТИ, учу, учиш, док., перех. Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання. - Курсанти розучували нові танці, щоб виступити на черговій вечірці (Скл., М. Щорс, 1938, 36); В сільському клубі щовечора молодь розучувала нові пісні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 163); Зал завмер від здивування: вистава йшла англійською мовою. Суворовці останнього класу зробили самі переклад і самі розучили ролі (Багмут, Щасл. день.., 1951, 108).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розучую | розучуємо |
2 особа | розучуєш | розучуєте |
3 особа | розучує | розучують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розучуватиму | розучуватимемо |
2 особа | розучуватимеш | розучуватимете |
3 особа | розучуватиме | розучуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розучував | розучували |
Жіночий рід | розучувала | |
Середній рід | розучувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розучуймо | |
2 особа | розучуй | розучуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розучуючи | |
Минулий час | розучувавши |