розібраний
РОЗІБРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розібрати. Стекла маржинка [худоба] назад в долини, розібрана хазяями (Коцюб., II, 1955, 331); Тепер стіна, що відділяла друкарню від цих квартир, була розібрана (Вільде, Сестри.., 1958, 122); // у знач. прикм. Часом зупинявся [Гнат] біля розібраних хат і довго дивився на чорні купи сухих парок, що валялися на подвір'ях (Тют., Вир, 1964, 187); // розібрано, безос. присудк. сл. Правда, з іригації нічого не вийшло, машину як розібрано, так і не складано (Фр., II, 1950, 385); Відблакитніло море сонячною блакиттю, розібрано.. намети піонерських таборів (Гончар, Тронка, 1963, 315).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розібраний | розібрана | розібране | розібрані |
Родовий | розібраного | розібраної | розібраного | розібраних |
Давальний | розібраному | розібраній | розібраному | розібраним |
Знахідний | розібраний, розібраного | розібрану | розібране | розібрані, розібраних |
Орудний | розібраним | розібраною | розібраним | розібраними |
Місцевий | на/у розібраному, розібранім | на/у розібраній | на/у розібраному, розібранім | на/у розібраних |