рохкання
РОХКАННЯ, я, с. Дія за знач. рохкати і звуки, утворювані цією дією. Здалеку чулося немов кабаняче рохкання (Коцюб., І, 1955, 364); З свинарні чути було сите рохкання (Бойч., Молодість, 1949, 234); Всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (Стельмах, І, 1962, 307); Дивний звук, схожий на рохкання, почувся в комірчині (Донч., III, 1956, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рохкання | рохкання |
Родовий | рохкання | рохкань |
Давальний | рохканню | рохканням |
Знахідний | рохкання | рохкання |
Орудний | рохканням | рохканнями |
Місцевий | на/у рохканні | на/у рохканнях |
Кличний | рохкання | рохкання |