рудник
РУДНИК, а, ч., заст. Рудокоп. Рудників.. всіх розігнали, халупи, в яких вони жили, зруйнували, рудню спалили (Іст. УРСР, І, 1953, 211); Рудники були чорні й блискучі від поту, наче вилиті з чавуну (Тулуб, Людолови, II, 1957, 315).
РУДНИК, а, ч. Система підземних споруд для добування корисних копалин, а також гірничопромислове підприємство, що здійснює це добування. На рудниках впроваджено багато сучасних високопродуктивних машин і механізмів (Гірн. пром.., 1957, 12); Україна - республіка найбільших у світі шахт і рудників (Ком. Укр., 12, 1967, 15); Мідну руду з нового рудника повезли на балхаський завод (Донч., IV, 1957, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рудник | рудники |
Родовий | рудника | рудників |
Давальний | рудникові, руднику | рудникам |
Знахідний | рудник | рудники |
Орудний | рудником | рудниками |
Місцевий | на/у руднику | на/у рудниках |
Кличний | руднику | рудники |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рудник | рудники |
Родовий | рудника | рудників |
Давальний | рудникові, руднику | рудникам |
Знахідний | рудника | рудників |
Орудний | рудником | рудниками |
Місцевий | на/у руднику | на/у рудниках |
Кличний | руднику | рудники |