ружа
РУЖА, і, ж., діал. Троянда. Буйними кущами росли тут жоржини, слалась по землі красоля, тягнулися до сонця рясні стебла руж (Шиян, Баланда, 1957, 144); Рве [дівчинка] і ружу, й незабудки, І любисток молодий (Щог., Поезії, 1958, 412); *У порівн. Посмішка вибухнула в неї на лиці, розквітла, мов червона ружа (Загреб., Спека, 1961, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ружа | ружі |
Родовий | ружі | руж |
Давальний | ружі | ружам |
Знахідний | ружу | ружі |
Орудний | ружею | ружами |
Місцевий | на/у ружі | на/у ружах |
Кличний | руже | ружі |