рурка
РУРКА, и, ж., розм. Те саме, що трубка. Старі котли, забиті рурки, погнуті клапани тремтять від напруження (Еллан, II, 1958, 10); Телефоніст в кутку, притиснувши рурку плечем до вуха, щось швидко записував (Рибак, Час.., 1960, 49); // Те саме, що рулон. Перед очима в мене встала його хата, закидана ванночками, кліше, об'єктивами, фотографіями, наклеєними і в рурках... (Коцюб., І, 1955, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рурка | рурки |
Родовий | рурки | рурок |
Давальний | рурці | руркам |
Знахідний | рурку | рурки |
Орудний | руркою | рурками |
Місцевий | на/у рурці | на/у рурках |
Кличний | рурко | рурки |