рюми
РЮМИ, ів, мн., розм.: @ Розпустити рюми - розплакатися. [Омелько:] Ти ще тут рюми розпустила... Геть!.. (Кроп., IV, 1959, 186).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рюми | |
Родовий | рюмів | |
Давальний | рюмам | |
Знахідний | рюми | |
Орудний | рюмами | |
Місцевий | на/у рюмах | |
Кличний | рюми |
рюма
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рюма | рюми |
Родовий | рюми | рюм |
Давальний | рюмі | рюмам |
Знахідний | рюму | рюм |
Орудний | рюмою | рюмами |
Місцевий | на/у рюмі | на/у рюмах |
Кличний | рюмо | рюми |