ряджений
РЯДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до рядити 1.
2. у знач. ім. ряджений, ного, ч.; ряджені, них, мн. Людина, одягнена в маскарадний костюм або в незвичний одяг. Краяти коровай за столом і обдаровувати ним хліборобів доручають розпорядникові свята, яким може бути голова колгоспу, агроном або ряджений «Урожай» - дотепний і вигадливий організатор, добрий витівник (Свята.. Рад. Укр., 1971, 105); В санях з музикою та співами мчали ряджені (Тулуб, В степу.., 1964, 465).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ряджений | ряджені |
Родовий | рядженого | ряджених |
Давальний | рядженому | рядженим |
Знахідний | рядженого | ряджених |
Орудний | рядженим | рядженими |
Місцевий | на/у рядженому, рядженім | на/у ряджених |
Кличний | ряджений | ряджені |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ряджений | ряджена | ряджене | ряджені |
Родовий | рядженого | рядженої | рядженого | ряджених |
Давальний | рядженому | рядженій | рядженому | рядженим |
Знахідний | ряджений, рядженого | ряджену | ряджене | ряджені, ряджених |
Орудний | рядженим | рядженою | рядженим | рядженими |
Місцевий | на/у рядженому, рядженім | на/у рядженій | на/у рядженому, рядженім | на/у ряджених |