самобутність
САМОБУТНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. самобутній. Сильний талант збагачується від інших і зберігає самобутність, що живиться соками рідної землі, подихом історії, життям народу (Літ. Укр., 25.VIІ 1969, 3); Українська вишивка має досить давні традиції і своєю самобутністю, оригінальністю, багатством узорів, гармонією кольорів, незвичайною красою вражає кожного, хто ознайомиться з нею (Нар. тв. та етн., 1, 1968, 50); Вона змалку тільки про те й мріяла, щоб побачити справжнє народне весілля - в усій його самобутності та багатстві фольклору й етнографії (Смолич, Мир.., 1958, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самобутність | самобутності |
Родовий | самобутності, самобутности | самобутностей |
Давальний | самобутності | самобутностям |
Знахідний | самобутність | самобутності |
Орудний | самобутністю | самобутностями |
Місцевий | на/у самобутності | на/у самобутностях |
Кличний | самобутносте | самобутності |