самоволець
САМОВОЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; свавілець. Лихе життя із тими самовольцями (Вовчок, І, 1955, 184).
2. Людина, яка діє, робить що-небудь без дозволу. Кинувся [козак Мамарига] до дверей,- заперті двері.. Просився, просився,- не відчиняють. Узяв тоді двері виставив і увійшов у хату... Лежить чоловік на печі: - Що ти за самоволець, що прийшов до мене та двері виставив? (Укр.. казки, легенди.., 1957, 208).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самоволець | самовольці |
Родовий | самовольця | самовольців |
Давальний | самовольцеві, самовольцю | самовольцям |
Знахідний | самовольця | самовольців |
Орудний | самовольцем | самовольцями |
Місцевий | на/у самовольці, самовольцеві | на/у самовольцях |
Кличний | самовольцю | самовольці |