самодостатній
САМОДОСТАТНІЙ, я, є. Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. Художні засоби, підпорядковані певному ідейному задумові, перестають грати самодостатню роль (Рад. літ-во, 5, 1964, 55); Іноді, захопившись певним явищем у літературному процесі, критика розглядає його як самодостатнє, забуває, що воно пов'язане з багатьма іншими (Літ. Укр., 13.ХІІ 1968, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самодостатній | самодостатня | самодостатнє | самодостатні |
Родовий | самодостатнього | самодостатньої | самодостатнього | самодостатніх |
Давальний | самодостатньому | самодостатній | самодостатньому | самодостатнім |
Знахідний | самодостатній, самодостатнього | самодостатню | самодостатнє | самодостатні, самодостатніх |
Орудний | самодостатнім | самодостатньою | самодостатнім | самодостатніми |
Місцевий | на/у самодостатньому, самодостатнім | на/у самодостатній | на/у самодостатньому, самодостатнім | на/у самодостатніх |