самозадоволення
САМОЗАДОВОЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан задоволення самим собою. Він [П. Саксаганський] не знав самозадоволення, самозаспокоєння, більше того, боявся цього (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 211); На садовій доріжці з'явилася група студентів на чолі з професором Карташовим. - Ось у цій тиші прожив я самітником два роки,- не без самозадоволення повчає професор своїх вихованців (Довж., І, 1958, 475); - Пробачте, Денисе Івановичу, пробачте, я не зразу розкусив вас. - А я й не зразу показував себе,- в жорстоких очах блиснуло самозадоволення (Стельмах, II, 1962, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самозадоволення | самозадоволення |
Родовий | самозадоволення | самозадоволень |
Давальний | самозадоволенню | самозадоволенням |
Знахідний | самозадоволення | самозадоволення |
Орудний | самозадоволенням | самозадоволеннями |
Місцевий | на/у самозадоволенні | на/у самозадоволеннях |
Кличний | самозадоволення | самозадоволення |