самокатник
САМОКАТНИК, а, ч., заст. Військовослужбовець самокатних частин. На наших очах під'їхав загін самокатників, котрі заявили, що знялись з охорони Зимового палацу й віддають себе в розпорядження революції (Вітч., 11, 1967, 195).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самокатник | самокатники |
Родовий | самокатника | самокатників |
Давальний | самокатникові, самокатнику | самокатникам |
Знахідний | самокатника | самокатників |
Орудний | самокатником | самокатниками |
Місцевий | на/у самокатнику, самокатникові | на/у самокатниках |
Кличний | самокатнику | самокатники |