самоцвітний
САМОЦВІТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до самоцвіт. Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (Видатні вітч. географи.., 1954, 71); А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько? Зробив йому він трон із бірюзи; Вінець обклав камінням самоцвітним (Крим., Вибр., 1965, 208); * Образно. Не завжди степ повертається до Андрія Луди то спекою, то морозом. Є в ньому стільки добра, і співу, і самоцвітної краси, яких не знайдеш ні в палацах, ні в казці, ні в сні (Бабляк, Літопис.., 1961, 106); // Вигот. із самоцвітів, оздоблений ними. [Перелесник:] Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Л. Укр., III, 1952, 207); Каже цариця подати їй кубок важкий, самоцвітний, Золотом красний (Зеров, Вибр., 1966, 242).
2. Кольоровий, блискучий, сяючий, як самоцвіт. Самоцвітні іскри бавляться на снігових заметах, і зорі мерехтять над селом (Донч., IV, 1957, 124); Плавали зорі. Особливо одна з них переливалася найрізноманітнішими самоцвітними барвами (Кач., Вибр., 1947, 41).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самоцвітний | самоцвітна | самоцвітне | самоцвітні |
Родовий | самоцвітного | самоцвітної | самоцвітного | самоцвітних |
Давальний | самоцвітному | самоцвітній | самоцвітному | самоцвітним |
Знахідний | самоцвітний, самоцвітного | самоцвітну | самоцвітне | самоцвітні, самоцвітних |
Орудний | самоцвітним | самоцвітною | самоцвітним | самоцвітними |
Місцевий | на/у самоцвітному, самоцвітнім | на/у самоцвітній | на/у самоцвітному, самоцвітнім | на/у самоцвітних |