свердел
СВЕРДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, грунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Гр., І, 1963, 255); Він кидався на стіну залізної руди, притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Ю. Янов., Мир, 1956, 171); * У порівн. - В тебе слово, як свердел; язик, як бритва (Н.-Лев., III, 1956, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свердел | свердли |
Родовий | свердла | свердлів |
Давальний | свердлові, свердлу | свердлам |
Знахідний | свердел | свердли |
Орудний | свердлом | свердлами |
Місцевий | на/у свердлі | на/у свердлах |
Кличний | свердле | свердли |
свердловий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | свердловий | свердлова | свердлове | свердлові |
Родовий | свердлового | свердлової | свердлового | свердлових |
Давальний | свердловому | свердловій | свердловому | свердловим |
Знахідний | свердловий, свердлового | свердлову | свердлове | свердлові, свердлових |
Орудний | свердловим | свердловою | свердловим | свердловими |
Місцевий | на/у свердловому, свердловім | на/у свердловій | на/у свердловому, свердловім | на/у свердлових |