свояцтво
СВОЯЦТВО, а, с. 1. збірн. Родичі не по крові, а по шлюбу. [Анна:] Свояцтво миле! Дозвольте вам тепера пояснити, чому се я таким ладом незвиклим врядила сю вечерю... (Л. Укр., III, 1952, 405); Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).
2. Спорідненість, що виникає внаслідок шлюбу: стосунки між чоловіком і кровними родичами дружини, між дружиною і кровними родичами чоловіка, а також між родичами подружжя.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свояцтво | свояцтва |
Родовий | свояцтва | свояцтв |
Давальний | свояцтву | свояцтвам |
Знахідний | свояцтво | свояцтва |
Орудний | свояцтвом | свояцтвами |
Місцевий | на/у свояцтві | на/у свояцтвах |
Кличний | свояцтво | свояцтва |