світочок
СВІТОЧОК, чка, ч. Пестл. до світ2. До чого ж я козака, щирого козака, рівнятиму у світочку? (Вовчок, І, 1955, 330); [Зінька:] Чи пишалася я хоч годочок своєю красою? Чи глянула я на світочок? (Кроп., II, 1958, 36).
@ Ні в світочку - те саме, що Ні в світі (див. світ2). Дівчина виходилась у неї хороша.. Щоб там посвариться з ким, як другі, то ні в світочку! (Вовчок, І, 1955, 96); Світочку мій! - те саме, що Світе мій! (див. світ1). - Як прийшла я в сахарню, світочку мій! Кругом мене обступили хлопці: зачіпають та бровами моргають (Н.-Лев., II, 1956, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світочок | світочки |
Родовий | світочка | світочків |
Давальний | світочкові, світочку | світочкам |
Знахідний | світочок | світочки |
Орудний | світочком | світочками |
Місцевий | на/у світочку | на/у світочках |
Кличний | світочку | світочки |