сезонник
СЕЗОННИК, а, ч. Сезонний робітник. Сезонників, які звичайно влітку складали половину штату, розрахували. І залишилися лише постійні (Коз., Сальвія, 1959, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сезонник | сезонники |
Родовий | сезонника | сезонників |
Давальний | сезонникові, сезоннику | сезонникам |
Знахідний | сезонника | сезонників |
Орудний | сезонником | сезонниками |
Місцевий | на/у сезоннику, сезонникові | на/у сезонниках |
Кличний | сезоннику | сезонники |