синенький
СИНЕНЬКИЙ, а, е. 1. Пестл. до синій. Вона кинула синеньку стрічку додолу і сказала: «Не хочу!» (Л. Укр., III, 1952, 676); Квіточки синенькі, біленькі, запашнеє зіллячко... (Хотк., II, 1966, 218); // З синім відтінком, трохи синій. Підклали свіжого хмизу, й сухі палички затріщали в синенькому полум'ї (Вас., І, 1959, 144); Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів, гнав поперед себе гнилуватий болотяний душок (Тют., Вир, 1964, 99); У спальні перед іконою божої матері тьмяно горіла синенька лампадка (Шиян, Баланда, 1957, 46).
2. у знач. ім. синенька, кої, ж., розм. У дореволюційній Росії - п'ятирублевий кредитний білет (назва за кольором). По синенькій, дай-то боже, Коли заробили, Та, вертаючись додому, Й те уже зхарчили [витратили на їжу] (Манж., Тв., 1955, 44); Хтось вивів Мар'яна в сіни і тихцем сказав: - Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (Стельмах, І, 1962, 171).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | синенький | синенька | синеньке | синенькі |
Родовий | синенького | синенької | синенького | синеньких |
Давальний | синенькому | синенькій | синенькому | синеньким |
Знахідний | синенький, синенького | синеньку | синеньке | синенькі, синеньких |
Орудний | синеньким | синенькою | синеньким | синенькими |
Місцевий | на/у синенькому, синенькім | на/у синенькій | на/у синенькому, синенькім | на/у синеньких |