скруха
СКРУХА, и, ж. 1. Тяжкий, гнітючий настрій. Пам'ятаєш, ..Як мене давила скруха І рятунку не було? (Стар., Поет. тв., 1958, 137); Скруха взяла Тараса за серце (Ільч., Серце жде, 1939, 320); Ні сліз, ні думок - тільки скруха тяжка на душі (Ле, Право.., 1957, 130); // Співчуття, жаль. Валя з неприхованою скрухою дивилась на Стахурського. Марії нема! (Смолич, Ми разом.., 1950, 164); - І треба ж було схопити осколок у такий момент! - зі скрухою промимрив Шумаков (Голов., Тополя.., 1965, 404); // Те, що завдає кому-небудь неприємностей, страждань. Не в малому зрості скруха (Воскр., З перцем!, 1957, 168).
2. Визнання своєї провини, вияв каяття. Побіч провинника стояв піп і говорив йому довго і переконуюче.. про скруху, про покуту за гріхи (Фр., II, 1950, 117).
Скруха серця - те саме, що Муки совісті (див. совість). [Джонатан:] Сам Годвінсон казав, що коли ти покірно прийдеш, повний каяття і скрухи серця,- він тобі пробачить, як і громада (Л. Укр., III, 1952, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скруха | скрухи |
Родовий | скрухи | скрух |
Давальний | скрусі | скрухам |
Знахідний | скруху | скрухи |
Орудний | скрухою | скрухами |
Місцевий | на/у скрусі | на/у скрухах |
Кличний | скрухо | скрухи |