скурювати
СКУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКУРИТИ, скурю, скуриш, док., перех. 1. Випалювати, докурювати до кінця (цигарку, люльку). На другий день зранку і став він на роботу. Тяжко.. І цигарки скурити немає коли (Головко, І, 1957, 178); // Витрачати, використовувати на куриво. - Ти багато тютюну скурив, твоє м'ясо прокоптіло (Казки Буковини.., 1968, 186); - Як він спитав на політзанятті, хто скурив газету, я хотів збрехати, що не бачив, але не зміг (Гончар, III, 1959, 34); Лист пожмакано, але нічого - на куриво годиться. Правда, не читаний же лист... Прочитати б, а тоді вже скурити... (Смолич, Мир.., 1958, 159).
2. рідко. Витрачати на виготовлення горілки, самогону і т. ін. - Для своїх підлабузників не скупиться [Кіндрат] на народне добро. Не одну сотню пудів з економії на самогон скурила (Головко, II, 1957, 495).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скурюю | скурюємо |
2 особа | скурюєш | скурюєте |
3 особа | скурює | скурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скурюватиму | скурюватимемо |
2 особа | скурюватимеш | скурюватимете |
3 особа | скурюватиме | скурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скурював | скурювали |
Жіночий рід | скурювала | |
Середній рід | скурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скурюймо | |
2 особа | скурюй | скурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | скурюючи | |
Минулий час | скурювавши |