слина
СЛИНА, и, ж. Рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині людини та хребетних тварин, зволожує ротову порожнину й сприяє змочуванню та перетравлюванню їжі. В Кайдаша натекло повний рот слини (Н.-Лев., II, 1956, 280); Мав він неприємну звичку, розмовляючи, забуватися і бризкати слиною на співбесідника (Гончар, Таврія, 1952, 139).
@ Говорити (вигукувати, лаяти і т. ін. ), що слина на язик принесе - говорити, кричати і т. ін. все, що заманеться. - Се була крепка [міцна] жінка і остра на язик, почала шарпатися зо мною і лаяти, що слина на язик принесе (Фр., IV, 1950, 393); Ковтати слину див. ковтати; Розпускати (розпустити) слину див. розпускати; Слина котиться (покотилася, тече, потекла і т. ін. ); Слина на язик набігає у кого, кому: а) комусь дуже хочеться з'їсти або випити щось смачне, апетитне. Він тоді [працюючи на фабриці] пив пиво.. Чисте, золоте, холодне пиво... Тьфу! слина котиться... (Коцюб., II, 1955, 8); У мене аж слина покотилася від згадки про м'ясо та про пиріжки (Багмут, Опов., 1959, 5); Оповідав Іван про все те [що варилося у їхній печі] так смачно, що аж слина текла по губах (Збан., Сеспель, 1961, 224); Коли пан Дулькевич уздрів рибу, в нього потекла слина (Загреб., Європа 45, 1959, 98); б) комусь дуже хочеться мати, придбати щось, оволодіти чим-небудь і т. ін. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались їм подарки [подарунки] (Котл., І, 1952, 173).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слина | слини |
Родовий | слини | слин |
Давальний | слині | слинам |
Знахідний | слину | слини |
Орудний | слиною | слинами |
Місцевий | на/у слині | на/у слинах |
Кличний | слино | слини |
слиня
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слиня | слині |
Родовий | слині | слинь |
Давальний | слині | слиням |
Знахідний | слиню | слині |
Орудний | слинею | слинями |
Місцевий | на/у слині | на/у слинях |
Кличний | слине | слині |