слобоняти
СЛОБОНЯТИ, яю, яєш, недок., СЛОБОНИТИ, ню, ниш, док., перех., заст., розм. Звільняти, рятувати. - Кириле, скажи,.. чим мені тебе наградити [нагородити]? Ти ж не раз слобоняв мою голову од смерті! (П. Куліш, Вибр., 1969, 98); Ти царство покинув, Щоб духом ожить; Зірвав усі пута, Щоб нас слобонить (Фр., XI, 1952, 50); Я свою хуру мерщій слобонив, Та й утікати додому хотів (Щог., Поезії, 1958, 126).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слобоняю | слобоняємо |
2 особа | слобоняєш | слобоняєте |
3 особа | слобоняє | слобоняють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слобонятиму | слобонятимемо |
2 особа | слобонятимеш | слобонятимете |
3 особа | слобонятиме | слобонятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | слобоняв | слобоняли |
Жіночий рід | слобоняла | |
Середній рід | слобоняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слобоняймо | |
2 особа | слобоняй | слобоняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | слобоняючи | |
Минулий час | слобонявши |