словесник
СЛОВЕСНИК, а, ч. 1. заст. Особа, що одержала філологічну освіту; філолог; // У дореволюційній середній школі - викладач словесності. Словесник, Адріан Петрович одного разу прийшов на урок якийсь особливо збуджений і піднесений (Смолич, Театр.., 1940, 11); Хорошим, точним іменем називали колись учителя літератури: словесник. Словесник - це майстер, чарівник слова (Літ. Укр., 26.IX 1969, 2); // У дореволюційній Росії - студент філологічного факультету, відділу.
2. Викладач мови і літератури в сучасній школі. Вчитель-словесник повинен навчитися підносити своїм учням літературні твори як художнє ціле (Рад. літ-во, 2, 1965, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | словесник | словесники |
Родовий | словесника | словесників |
Давальний | словесникові, словеснику | словесникам |
Знахідний | словесника | словесників |
Орудний | словесником | словесниками |
Місцевий | на/у словеснику, словесникові | на/у словесниках |
Кличний | словеснику | словесники |