словотворення
СЛОВОТВОРЕННЯ, я, с., грам. Те саме, що словотвір 1. Маючи в тому чи іншому випадку обмежений словниковий запас даної мови, рішуче розсуває [перекладач] його рамки, не відступаючи і перед словотворенням на міцній підвалині законів і особливостей рідної мови, вміло використовуючи інколи заведення до рідної мови іноземних слів і виразів (Рильський, IX, 1962, 60). [Юрій:] Коли б ти знала, яка це прекрасна наука - мовознавство! ..А словотворення! Наприклад, від слова «любити»: любов, любисток, любощі, нелюб, улюбленець, люб'язний, волелюбний, любо, любаска (Лев., Драми.., 1967, 244).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | словотворення | словотворення |
Родовий | словотворення | словотворень |
Давальний | словотворенню | словотворенням |
Знахідний | словотворення | словотворення |
Орудний | словотворенням | словотвореннями |
Місцевий | на/у словотворенні | на/у словотвореннях |
Кличний | словотворення | словотворення |