смільний
СМІЛЬНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що смоляний. Хлопчаки запалили смільну лучину у виплетеній з дроту сітці (Стельмах, І, 1962, 434); Горнець котлові доганяє, а обоє смільні (Номис, 1864, № 8006); Хвилястий чорний чуб спадає на високий прямий лоб. З-під смільних брів усміхаються веселі очі (Стельмах, II, 1962, 388).
| ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
|---|---|---|---|---|
| Називний | смільний | смільна | смільне | смільні |
| Родовий | смільного | смільної | смільного | смільних |
| Давальний | смільному | смільній | смільному | смільним |
| Знахідний | смільний, смільного | смільну | смільне | смільні, смільних |
| Орудний | смільним | смільною | смільним | смільними |
| Місцевий | на/у смільному, смільнім | на/у смільній | на/у смільному, смільнім | на/у смільних |