собаченя
СОБАЧЕНЯ, яти, с. Те саме, що собача. Щеня кидається до воріт і.. починає дзявкати, з-під коротких оксамитових губ його вибивається веселий пружок зубів, і тому здається, що собаченя одноразово гавкає і сміється (Стельмах, II, 1962, 288); Мале шолудиве собаченя зголодніло обнюхувало сміття (Досв., Вибр., 1959, 34); * У порівн. Кінь не відстає від юного хазяїна, мов собаченя (Ю. Янов., І, 1954, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | собаченя | собаченята |
Родовий | собаченяти | собаченят |
Давальний | собаченяті | собаченятам |
Знахідний | собаченя | собаченят |
Орудний | собаченям | собаченятами |
Місцевий | на/у собаченяті | на/у собаченятах |
Кличний | собаченя | собаченята |