соминий
СОМИНИЙ, а, е. Прикм. до сом. Ще й сонце не сіло, а він з кучером Кузьмою вже лагодяться рибалити, на якусь там відому лише їм сомину яму (Головко, II, 1957, 488); Петро впав навколішки, нишпорив у чорній воді.. Сома не було. Він десь, певно, мчав на всю свою сомину швидкість до найдальших закутків свого царства (Загреб., Спека, 1961, 273); // Пригот. із сома. Сомина юшка; // Власт. сомові, такий, як у сома. Сомині вуса.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | соминий | сомина | сомине | сомині |
Родовий | соминого | соминої | соминого | соминих |
Давальний | соминому | соминій | соминому | соминим |
Знахідний | соминий, соминого | сомину | сомине | сомині, соминих |
Орудний | соминим | соминою | соминим | соминими |
Місцевий | на/у соминому, соминім | на/у соминій | на/у соминому, соминім | на/у соминих |