соняшник
СОНЯШНИК. 1. род. а. Однорічна трав'яниста олійна рослина родини складноцвітих з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою (суцвіттям). Один соняшник розкинув розкішний лист над огорожею й схилив важку жовту голову через тин (Н.-Лев., III, 1956, 21); В городі соняшники жовті на тин посхилялися (Головко, І, 1957, 107); *У порівн. Застебнутий на всі гудзики, туго підтягнутий, чистий, він стояв на бруствері, справді, як соняшник у цвіту (Гончар, III, 1959, 39); // род. у, у знач. збірн. Названі рослини в сукупності виду. Одного соняшнику сіяв [Бараболя] двадцять десятинок з гаком... (Ковінька, Кутя.., 1960, 92); Соняшник досить чутливий до внесення органічних і мінеральних добрив (Хлібороб Укр., 7, 1966, 9).
2. род. а. Зрізана голівка або квітка цієї рослини. * У порівн. Поправила [братова] біля столу налавник і повернула миле, округле, мов соняшник, обличчя до Якова (Стельмах, І, 1962, 489).
3. тільки мн. Поля, на яких ростуть ці рослини; самі рослини цих полів. Тільки доїхали [вершники] до перших хат, як з соняшників вийшли два бійці (Тют., Вир, 1964, 332); Хвилювалися жита, цвіли соняшники (Шиян, Вибр., 1947, 142).
4. род. у, збірн. Насіння цієї рослини. - Вона була міщанка, перекупка: хлібом торгувала, рибою, соняшником... (Мирний, II, 1954, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соняшник | |
Родовий | соняшнику | |
Давальний | соняшникові, соняшнику | |
Знахідний | соняшник | |
Орудний | соняшником | |
Місцевий | на/у соняшнику | |
Кличний | соняшнику |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соняшник | соняшники |
Родовий | соняшника | соняшників |
Давальний | соняшникові, соняшнику | соняшникам |
Знахідний | соняшник | соняшники |
Орудний | соняшником | соняшниками |
Місцевий | на/у соняшнику | на/у соняшниках |
Кличний | соняшнику | соняшники |
соняшниковий
СОНЯШНИКОВИЙ, а, е. Прикм. до соняшник. Плахти аж горять, нитки виварені в соняшниковому цвіті, бузиновій ягоді, вільховій корі... (Горд., II, 1959, 19); В'ється над дівчатами соняшниковий пилок, осідає на косинки, на руки, на лиця... (Гончар, Новели, 1954, 102); - Ходімо танцювати, - сказав він їй, дихнувши в лице запахом тютюну, змішаного з запахом підсмажених соняшникових зернят (Тют., Вир, 1964, 128); Гнув і я спину на його соняшникових плантаціях (Ковінька, Кутя.., 1960, 92); // Зробл., вигот., зібраний і т. ін. з соняшника. У низенькому сільському клубі блимав каганець, в якому потріскувала соняшникова олія (Воскр., Весна.., 1939, 14); Приємна терпкуватість зразу їй підказала, з яких квіток носили його [мед] бджоли. - Соняшниковий? - Соняшниковий, самий свіжий (Стельмах, II, 1962, 239).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | соняшниковий | соняшникова | соняшникове | соняшникові |
Родовий | соняшникового | соняшникової | соняшникового | соняшникових |
Давальний | соняшниковому | соняшниковій | соняшниковому | соняшниковим |
Знахідний | соняшниковий, соняшникового | соняшникову | соняшникове | соняшникові, соняшникових |
Орудний | соняшниковим | соняшниковою | соняшниковим | соняшниковими |
Місцевий | на/у соняшниковому, соняшниковім | на/у соняшниковій | на/у соняшниковому, соняшниковім | на/у соняшникових |