спасенник
СПАСЕННИК, а, ч., рел., заст. 1. Праведник. * У порівн. - Чи це, батюшко, нас послали до вас на роботу за спасіння душі, неначебто спасенників, чи таки на справдішню панщину? - питали люди в батюшки (Н.-Лев., III, 1956, 175).
2. Говільник. Почав [Петро Купріянович] гримати, та лаяти, та проклинати всіх, починаючи з жінки.. і кінчаючи спасенниками, що, говіючи, шкоділи шага на його маківники викинути (Л. Янов., І, 1959, 214).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спасенник | спасенники |
Родовий | спасенника | спасенників |
Давальний | спасенникові, спасеннику | спасенникам |
Знахідний | спасенника | спасенників |
Орудний | спасенником | спасенниками |
Місцевий | на/у спасеннику, спасенникові | на/у спасенниках |
Кличний | спасеннику | спасенники |