спломеніти
СПЛОМЕНІТИ, ію, ієш, док., поет. Раптом яскраво заблищати, засвітитися. І сталось дивне диво: всміхнулися поблідлії уста, погаслі очі спломеніли живо (Л. Укр., І, 1951, 240); // Швидко і сильно почервоніти (від хвилювання, ніяковості, радості і т. ін.); спалахнути. Вутанька спломеніла, наче жаром обсипана (Гончар, II, 1959, 169).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спломенію | спломеніємо |
2 особа | спломенієш | спломенієте |
3 особа | спломеніє | спломеніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спломенів | спломеніли |
Жіночий рід | спломеніла | |
Середній рід | спломеніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спломеніймо | |
2 особа | спломеній | спломенійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спломенівши |