спожива
СПОЖИВА, и, ж., розм. Те саме, що пожива. - Ви ж самі знаєте, які наші лелеки довірливі, не розберуться, що нас нема, опустяться на подвір'ї та й попадуть отим вовкодавам на споживу (Стельмах, І, 1962, 7); Здоров, удодику красивий, тебе не мучить тут ніхто, ти понесеш смачну споживу своїй удодисі в гніздо (Сос., II, 1958, 116); Далеким громом котився тисячоголосий вигук тих, кого Наполеон вів на Росію, обіцяючи багату споживу на цих невідомих, але загадково привабних просторах (Кочура, Зол. грамота, 1960, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спожива | споживи |
Родовий | споживи | спожив |
Давальний | споживі | споживам |
Знахідний | споживу | споживи |
Орудний | споживою | споживами |
Місцевий | на/у споживі | на/у споживах |
Кличний | споживо | споживи |