споловілий
СПОЛОВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до споловіти. Тритонка.. котилася і котилася між буйними стінами споловілої пшениці (Баш, Надія, 1960, 237); Скрипник - сухий, миршавий парубчак у споловілих галанцях та молдуванській сорочці (Коцюб., І, 1955, 231); Припавши лицем до споловілої від засухи, мертвої трави, Бронко лежав у тіні старезної чорнокорої липи на горбку (Вільде, Сестри.., 1958, 221).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | споловілий | споловіла | споловіле | споловілі |
Родовий | споловілого | споловілої | споловілого | споловілих |
Давальний | споловілому | споловілій | споловілому | споловілим |
Знахідний | споловілий, споловілого | споловілу | споловіле | споловілі, споловілих |
Орудний | споловілим | споловілою | споловілим | споловілими |
Місцевий | на/у споловілому, споловілім | на/у споловілій | на/у споловілому, споловілім | на/у споловілих |