спондей
СПОНДЕЙ, я, ч., поет. В античному віршуванні - стопа з двох довгих складів; у силабо-тонічному віршуванні - стопа з двох наголошених складів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спондей | спондеї |
Родовий | спондея | спондеїв |
Давальний | спондеєві, спондею | спондеям |
Знахідний | спондей | спондеї |
Орудний | спондеєм | спондеями |
Місцевий | на/у спондеї | на/у спондеях |
Кличний | спондею | спондеї |