спричинюваний
СПРИЧИНЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до спричинювати. Про значення землеробства в житті древньоруського народу можна судити і з того, що неврожаї, спричинювані несприятливими кліматичними умовами, приводили до голоднеч (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 397); // у знач. прикм. Збудники інфекції різноманітні: на першому місці за тяжкістю спричинюваних виявів стоїть стрептокок (Хвор. дит. віку, 1955, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спричинюваний | спричинювана | спричинюване | спричинювані |
Родовий | спричинюваного | спричинюваної | спричинюваного | спричинюваних |
Давальний | спричинюваному | спричинюваній | спричинюваному | спричинюваним |
Знахідний | спричинюваний, спричинюваного | спричинювану | спричинюване | спричинювані, спричинюваних |
Орудний | спричинюваним | спричинюваною | спричинюваним | спричинюваними |
Місцевий | на/у спричинюваному, спричинюванім | на/у спричинюваній | на/у спричинюваному, спричинюванім | на/у спричинюваних |