спрямовання
СПРЯМОВАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. спрямовувати.
2. Направленість; напрямок. Стихія роману з його епохою і суспільними угрупованнями персонажів, з його характерами і настроями, з його жанром і ідейно-художнім спрямованням, - це насамперед мовна стихія (Кундзич, Діези.., 1956, 22); В творах Леніна.. ми знаходимо прекрасні зразки ідейно-політичного спрямовання іронії, жарту, сарказму (Літ. газ., 19.IX 1946, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спрямовання | спрямовання |
Родовий | спрямовання | спрямовань |
Давальний | спрямованню | спрямованням |
Знахідний | спрямовання | спрямовання |
Орудний | спрямованням | спрямованнями |
Місцевий | на/у спрямованні | на/у спрямованнях |
Кличний | спрямовання | спрямовання |