спуст
СПУСТ, ч . 1. род. у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). Вродилось.. пиво чорнеє з лимоном, Сивушки же трохи не з спуст (Котл., І, 1952, 170).
2. род. а, розм. Те саме, що струг.
3. род. у, заст. Пристрій для відведення води. Се був спуст стародавнього великого ставу (Фр., III, 1950, 250); Нижче од спусту між камінням в білому шумі та в бризках купаються циганчата (Н.-Лев., VII, 1966, 289); // Заставка (у млині).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спуст | спусти |
Родовий | спусту | спустів |
Давальний | спустові, спусту | спустам |
Знахідний | спуст | спусти |
Орудний | спустом | спустами |
Місцевий | на/у спусті | на/у спустах |
Кличний | спусте | спусти |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спуст | спусти |
Родовий | спуста | спустів |
Давальний | спустові, спусту | спустам |
Знахідний | спуст | спусти |
Орудний | спустом | спустами |
Місцевий | на/у спусті | на/у спустах |
Кличний | спусте | спусти |
спустіти
СПУСТІТИ, ію, ієш, док . 1. Стати пустим, порожнім; спорожніти. Вже спустіли всі відра, які привезли вершники з собою (Тулуб, В степу.., 1964, 70); Мати давала їй деякі речі, а вона носила їх у Туркенівку на базар продавати. Так поступово спустіла хата. Лишилися голі стіни (Юхвід, Оля, 1959, 130).
2. Стати безлюдним або малолюдним, звільнитися від чиєї-небудь присутності; збезлюдніти. Містечко спустіло. Всі, хто лишень міг, утікали в поле або в ліс (Коцюб., II, 1955, 181); Збори закінчилися. Простора кімната спустіла (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 577); // безос. Як угледів [пан] дівчинку, аж очі йому засвітились, та й каже: - Ходи зо мною в двір, дівчино!.. Загарбав він її та й повів. Наче сонце наше зайшло! Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Вовчок, І, 1955, 4); Кругом спустіло. Було чути, як на дворі по наіждженій дорозі свистіли і скрипіли, від'їжджаючи, сани (Вас., І, 1959, 89).
3. перен. Стати менш змістовним, цікавим. Тісною і смутною здається їй своя хата; рідне село наче принижчало [понижчало], помиршавіло; життя його спустіло (Мирний, III, 1954, 114); // Відчути себе нездатним до повнокровного, активного творчого життя. Як спорожнів, спустів я нині (Хоч і потовщав)! Як живу Одноманітно! (Рильський, Поеми, 1957, 37).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спустію | спустіємо |
2 особа | спустієш | спустієте |
3 особа | спустіє | спустіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спустів | спустіли |
Жіночий рід | спустіла | |
Середній рід | спустіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спустіймо | |
2 особа | спустій | спустійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спустівши |