спутаний
СПУТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спутати. Ноги в його [півня] спутані, а нічого не вдію: підстрибує.., мов скажений (Вовчок, VI, 1956, 294); Увели Орину й Ларивона, зв'язаного й спутаного (М. Куліш, П'єси, 1960, 53); * Образно. Тепер мої руки розв'язалися... Сім рік [років] вони були спутані, - сім рік в мою голову заганяли цвяшки гімназичної науки... (Мирний, І, 1954, 342); * У порівн. Денис Середа увійшов до кімнати наче спутаний важкими путами (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 87); // у знач. прикм. В городі коні спутані хрумтять Траву росисту (Фр., X, 1954, 193); Крізь сплющені очі Давид бачить, як перед ним золотою комашнею товчуться зорі, як роздвоюється місяць і падає прямо на землю перед спутаними волами (Стельмах, І, 1962, 482); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили, обурюючись на свої спутані ноги (Довж., І, 1958, 242); // спутано, безос. присудк. сл. * У порівн. Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано (Барв., Опов.., 1902, 78).
2. у знач. прикм., перен. Неясний, плутаний (про думки, слова, мову і т. ін.). Коли світло згасили і обляглись, його думки забились по хаті, ліниві, спутані, темні, як клубок хмар (Коцюб., II, 1955, 275).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спутаний | спутана | спутане | спутані |
Родовий | спутаного | спутаної | спутаного | спутаних |
Давальний | спутаному | спутаній | спутаному | спутаним |
Знахідний | спутаний, спутаного | спутану | спутане | спутані, спутаних |
Орудний | спутаним | спутаною | спутаним | спутаними |
Місцевий | на/у спутаному, спутанім | на/у спутаній | на/у спутаному, спутанім | на/у спутаних |