співвідносити
СПІВВІДНОСИТИ, ошу, осиш, недок., СПІВВІДНЕСТИ, су, сеш; мин. ч. співвідніс, несла, ло; док., перех. Установлювати співвідношення з чим-небудь або між собою; зіставляти, порівнювати. Складність вивчення індивідуального стилю полягає в тому, що індивідуальний стиль - це та крапля води, у якій відбивається сонце; його треба співвідносити із загальними тенденціями літературного розвитку (Рад. літ-во, 1, 1961, 39).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | співвідношу | співвідносимо |
2 особа | співвідносиш | співвідносите |
3 особа | співвідносить | співвідносять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | співвідноситиму | співвідноситимемо |
2 особа | співвідноситимеш | співвідноситимете |
3 особа | співвідноситиме | співвідноситимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | співвідносив | співвідносили |
Жіночий рід | співвідносила | |
Середній рід | співвідносило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | співвідносьмо | |
2 особа | співвіднось | співвідносьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | співвідносячи | |
Минулий час | співвідносивши |