співтовариш
СПІВТОВАРИШ, а, ч., рідко. Товариш по якому-небудь заняттю, якійсь справі, роботі і т. ін. Життя він.. бачив виразніше і точніше, аніж.. співтовариші його по праці (Тич., III, 1957, 123); Я розказав мою пригоду з телеграмою, що не справила найменшого враження на мого співтовариша (Ірчан, II, 1958, 367).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співтовариш | співтовариші |
Родовий | співтовариша | співтоваришів |
Давальний | співтоваришеві, співтоваришу | співтоваришам |
Знахідний | співтовариша | співтоваришів |
Орудний | співтоваришем | співтоваришами |
Місцевий | на/у співтовариші, співтоваришу, співтоваришеві | на/у співтоваришах |
Кличний | співтоваришу | співтовариші |