спічнути
СПІЧНУТИ, ну, неш, док., діал. Спочити. - Я не можу зараз назад вертати,- відповіла дівчина.. Я мушу спічнути (Коб., III, 1956, 325); Сінокоси спічнуть од худібки, заростаючи велико зелом (Коцюб., II, 1955, 337); - Спічни ще троха, спічни.- Ні, будемо йти,- і підіймалася [Маруся] на зранені ноги (Хотк., II, 1966, 276).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спічну | спічнемо |
2 особа | спічнеш | спічнете |
3 особа | спічне | спічнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спічнув | спічнули |
Жіночий рід | спічнула | |
Середній рід | спічнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спічнімо | |
2 особа | спічни | спічніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спічнувши |