срібляник
СРІБЛЯНИК, а, ч . 1. іст. Те саме, що срібник 1. Нумізматична наука встановила, що.. невдовзі по запровадженні християнства (988 р.) були випущені золоті монети, так звані златники, і срібні, які називають срібляниками (Наука.., 7, 1970, 26).
2. Те саме, що срібняк. Три череп'яні кухлі, вщерть налиті горілкою, з'явилися на столі. Галабурда і Японський скинулись по сріблянику і взяли закуски (Добр., Очак. розмир,1965,48).
3. фольк. Уживається як постійна прикладка до сл. дука. - Отак-то, братці, отак-то, діти,.. тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш, Вибр., 1969, 118); Українська народна пісня завжди виступала проти панів, проти дуків-срібляників (Нар. тв. та етн., 1, 1974, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | срібляник | срібляники |
Родовий | срібляника | срібляників |
Давальний | срібляникові, сріблянику | срібляникам |
Знахідний | срібляник | срібляники |
Орудний | срібляником | срібляниками |
Місцевий | на/у сріблянику | на/у срібляниках |
Кличний | сріблянику | срібляники |