стабістор
СТАБІСТОР, -а, ч., спец. Напівпровідниковий діод, в якому для стабілізації напруги використовується пряма гілка вольт-амперної характеристики.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стабістор | стабістори |
Родовий | стабістора | стабісторів |
Давальний | стабісторові, стабістору | стабісторам |
Знахідний | стабістор | стабістори |
Орудний | стабістором | стабісторами |
Місцевий | на/у стабісторі | на/у стабісторах |
Кличний | стабісторе | стабістори |